Бондаренко О.С. (ОЕФ, І курс)
11:18 am, 27 Трав. 2007
Бондаренко О.С.(обліково-економічний ф-т, І курс)
Портрет сучасного українського оратора
Історія наукової і навчальної риторики засвідчує, що основними методами досягнення ораторської майстерності є критичний аналіз зразків записаних текстів промов, наслідування окремих елементів і структури та композиції промов, побудова власних текстів виступів за зразками класичних промов. Риторичний аналіз промов можна уявити як “розкопування” усного чи писемного тексту, тобто рух від результату, вираження, від досягнення мети до вихідних основ. У риторичному аналізі ми ніби «проходимо» текст поетапно, відповідно до його творення, до результатів виголошення, використовуючи при цьому більшою чи меншою мірою знання, здобуті в кожному з п’яти розділів риторики: інвенції, диспозиції, елокуції, меморії, акції. У риторичному аналізі мовні й художні засоби оцінюють з погляду того, наскільки ефективно вони впливають на слухача, бо це головна мета риторики. Тому в ньому потрібно враховувати соціально-політичні, суспільно-культурні, історико-національні елементи. Важливо знати, наскільки знаковою для нації, держави, культури, суспільства є постать промовця, як на нього реагувало чи реагує суспільство в цілому чи представники окремих його сфер. Від цього залежатиме оцінка й вагомість мовних засобів, якими він звертається до громадської думки, слухачів у конкретній соціальній ситуації, засоби їхньої організації у надфразні єдності й композиційні частини.
Для риторичного аналізу було обрано дві промови відомих політиків Н.І. Шуфрича та О.В. Турчинова, присвячені результатам виборів президента України в 2004 році. У риторичній практиці створена універсальна композиційна схема промови, будь-якого виступу й цілісного тексту: вступ, основна частина й висновки. Вступ обох промов розпочався зі звертання. «Шановні колеги, шановні виборці!», яке використав О. Турчинов, підкреслило важливість промови і для виборців на противагу звертанню, використаному Н. Шуфричем “Шановні колеги…», що має політичний характер. Аналізуючи виступ О.Турчинова, можемо засвідчити, що він звернувся саме до першої моделі побудови вступу, яка відображає природний порядок елементів. Вдалим є використання прислівника, що має значення часу, «сьогодні» та постійно повторюваного прислівника «далі», що підкреслюює послідовність фактів.
Друга модель викладу потребує від промовця мистецтва групування фактів не за послідовністю їхнього виникнення, а за сутністю. Н. Шуфрич застосовує дедуктивний метод цієї моделі, щоб звернути увагу на деякі факти, існування яких могло б унеможливити виникнення заперечень і сумнівів щодо певних явищ: «Шановні колеги, безумовно, по-різному можна ставитися до підсумків й організації виборчого процесу під час першого туру голосування, який відбувся 31 жовтня 2004 року. Але сьогодні у нас теж є багато запитань до шановної Центральної виборчої комісії: і з приводу підсумків голосування, і з приводу організації виборів, в тому числі і на Західній Україні, де ми маємо приклади, де 40 населених пунктів стовідсотково проголосували за певного кандидата в президенти…»
У риториці усе підпорядковане мистецтву переконання. У своїй промові О.Турчинов використав такий набір фактів та суджень, що може бути показовим прикладом того, яким чином потрібно аргументувати: «..Йде демонстративне переслідування незалежних засобів масової інформації. Сьогодні представники і соціалістичної фракції вже зробили заяву, що тільки за те, що “Сільські вісті” надрукували інтерв’ю з Віктором Ющенком, арештований наклад “Сільських вістей”. Це ж відбувається в регіонах. Так, сьогодні в Донецькій області був закритий телеканал “Схід” тільки за те, що він 2 дні транслював передачі “5 каналу”. Сьогодні їх позбавили без будь-яких пояснень ліцензії..», де «…йде демонстративне переслідування незалежних засобів масової інформації» є тезою.
Варто наголосити на важливості висновків як таких, що дають можливість синтезувати матеріал. Апелювальні висновки зменшують дистанцію між промовцем і слухачами й інтимізують ситуацію спілкування. Такі висновки використовують для емоційної розрядки, щоб зняти напругу міркувань. Слова О.Турчинова є яскравим прикладом використання апелювального висновку в поєднанні, на наш погляд, з підсумковим: «..Ми вимагаємо відставки силових структур, керівників силових структур таких, як Білоконь, тощо. Ми вимагаємо відсторонити від злочинних дій місцеві адміністрації. Ми повинні зупинити свавілля влади. Ми повинні дати нашим громадянам можливість вільно обрати народного президента…»
У проаналізованих зразках промовці, на жаль, використали невелику кількість художніх засобів, які б допомогли їм урізноманітнити текст, акцентувати на важливих для авторів і слухачів аспектах, наприклад, Н.Шуфрич вживає стерту метафору «законодавча гілка влади». О.Турчинов звернувся до такої фігури, як градація, або клімакс, що поступово й послідовно або розширює значення, або звужує через низку назв предмета: «Сьогодні всі силові структури, всі податкові структури, всі митні структури, чиновники місцевих адміністрацій, особливо в Західній Україні, особливо в регіонах, де переміг Віктор Андрійович Ющенко, не дають можливості підлеглим голосувати так, як вони вважають за потрібне..»
Отже, промовці висловилися достатньо чітко, були наведені факти, цифри, що достатньо промовисто свідчили про обгрунтованість тих чи інших поглядів. Вдало використані моделі розгортання повідомлення: Н.Шуфрич, звертаючись передусім до депутатів, використав більш складну модель – так звану «штучну», О.Турчинов, обравши «лінійну» модель побудови повідомлення, підвищив його ефективність для впливу на ширшу аудиторію, тобто перш за все – на пересічних громадян. Мовні засоби досить повно розкрили зміст обох промов, проте водночас недостатньо були використані тропи, що увиразнили б текст, дозволили найповніше розкрити суть проблеми й засвідчили високий рівень володіння ораторським мистецтвом промовцями.
Таким чином, риторичний аналіз демонструє, наскільки логічно, послідовно й досконало підготовлена промова, чи доречно автор обрав мовну стратегію. Це насамперед важливо для підвищення рівня власної ораторської майстерності, що дозволить сучасному студентові бути успішним у майбутній професійній та науковій комунікації.
Література:
1. Аргументація як розділ риторики//Дивослово.-2003.-№10.-С.55-58.
2. Мацько Л. І., Мацько О. М. Риторика: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 2003. — 311 с.
3. Мацько Л. Вітчизняна риторика//Дивослово.-2002.-№5.-С.22-27.
4. Слисаренко И. Дискурс-анализ политической риторики// Персонал.-2001.-№5.-С.17-20.
Читайте також:
- No related posts found.