Началова Євгенія
Гутник Анна
Конопатська Валерія
Макей Дмитро,
cтуденти 1 курсу
факультету міжнародної
економіки і менеджменту
групи№ 3

Якою мовою ми спілкуємось
або невеличка екскурсія по Інтернету

(мовний експеримент)

Стан державної мови, рівень володіння нею,
поширеність у різних сферах життя —
усе це показник цивілізованості суспільства
[Олександр Пономарів].

Епідемія грипу в Україні відсунула на другий план багато інших трепетних питань, які існують в нашій державі, зокрема проблеми культури, історії, мови. Експерти, вчені, фахівці-мовознавці, філософи й політики світу давно зійшлися на думці, що розвиток державної мови – невіддільний від розвитку самої держави.
На сьогодні українська мова в своїй літературній формі набула значного рівня розвитку. Нею створено багату оригінальну літературу, перекладено найвидатніші твори світового письменства. Вона має досконало опрацьовану граматику, сформовану науково-технічну термінологію, розвинену стилістичну систему, здатну забезпечити спілкування та порозуміння в усіх сферах суспільного життя. Але в поксякденному спілкуванні стан української мови не є задовільним.
Розглядаючи сучасний стан української мови, у нас виникла ідея проведення невеликого соціолінгвістичного дослідження, що характеризує сучасну мовну ситуацію в колі, що нас оточує за допомогою анкетування, яке проводилось протягом трьох днів. В експерименті взяли участь 36 осіб віком від 18 до 60 років, з котрих однаково володіють українською та російською мовами – 67%, краще російською – 27%, українською – 6%. На запитання, якою мовою має отримуватися офіційна освіта, 53% осіб надали перевагу українській мові, 47% відповіли, що українською та російською. В офіційному листуванні 81% учасників анкетування використовує українську мову, в особистому - 64% - російську. На запитання «спадкоємцем якої культури ви себе вважаєте» 50% відповіли, що українької; лише 8% - російської та 42% - української та російської культур. Учасникам мовного експерименту було поставлено ще безліч запитань, які дали змогу зробити висновки, що певний прогрес вживання української мови спостерігається тільки в адміністративно-діловій та освітній галузях. Хоча всі учасники під час мовного експерименту охоче спілкувались українською мовою , російська мова залишається головним засобом спілкування в неформальних ситуаціях, домінує в професійному житті, в масовій культурі, включаючи пресу й телебачення.
Приємно відзначити, що студенти нашого університету також не байдужі до “вічно актуального” мовного питання. На сайті кафедри української мови та літератури КНЕУ викладений аналіз анкетування адрес-студії на тему: “Українська мова як державна в сучасній Україні”, в якому взяли участь близько 500 студентів І курсу юридичного та факультету міжнародної економіки та менеджменту. Організатори адрес-студії намагались визначити позицію студентів щодо мовної ситуації в Україні на двох рівнях: де-юре та де-факто.
На жаль, сьогодні молодь не має можливості для повноцінного спілкування. Тому поширеною формою стало спілкування в Інтернеті, яке відбувається між власниками комп`ютерів або в клубах. Найбільш інтерактивними осередками спілкування вважаються чати, це зустріч двох чи більше користувачів одночасно на якомусь сайті. Думки, висловлювані в чатах, здебільшого образні і невтішні. Найяскравіші визначення чатів – “стьоб”, “тріпання у мережах”, “тинейджеровські балачки”, “відчуття тихого божевілля” тощо. Ми вважаємо ці визначення не безпідставними, бо при відвідуванні чату, як правило, спостерігається мішанина різнобарвних реплік різного ступеня пристойності, використання різних мов або декількох одночасно, велика кількість граматичних помилок, інколи зовсім не можливо зрозуміти, що хотів сказати учасник діалогу. Спілкування проходить в текстовому режимі, і це вимагає відповідних лексичних, граматичних і синтаксичних мовних засобів.
Якщо проаналізувати деякі діалоги, створені в чатах, можна помітити так званий “комп’ютерний сленг”, в основі якого лежать: скорочення слів, незнання мови, що виражається у своєрідному написанні деяких слів або навмисне написання деяких слів з помилками (наприклад: ” позитифф”) та, безперечно, “смайлики” (посмішки) - спеціальні знаки, якими можна виражати свої почуття при написанні листів чи відповідей на них. Фактично спостерігається нове мовне явище – інтернет-стиль, в якому можна простежити окремі риси розмовного, публіцистичного, офіційно-ділового, художнього і наукового стилів. Крім того, на екрані монітора змішується усне і писемне мовлення, стирається межа між діалогом і монологом.
На сьогодні залежність від Інтернету - реально існуючий факт. Але у розвитку інтернет-залежності і зниженні мовленнєвого рівня людини винна сама людина й особисті риси її характеру. Для інтелектуально розвиненої людини, яка володіє всіма нормами усного й писемного мовлення, Інтернет - безмежна можливість збагачення культурного мовленнєвого рівня.
Окрім спілкування в чатах, ми зробили невеличку екскурсію по сайтах Інтернету, які переймаються проблемою стану української мови, знайшли багато ресурсів і програм для письмової та усної української мови: онлайнові словники, програми тощо. В онлайн-режимі можливо отримати уроки української літературної мови.
Несподіваним стало те, що в мережі Інтернеті існує багато сайтів, які розроблені спеціально для спілкування українською мовою, на них проводяться різноманітні анкетування, які, на нашу думку, сприяють популяризації української мови, в першу чергу, як мови спілкування. Так, наприклад, на одному з сайтів проводиться акція “Пиши українською”, долучившись до якої, учасник дає знати, що він пише та любить читати коментарі українською. Мета акції - не навчити писати українською, а лише дати поштовх пересічному українцю, який із загадкових причин приховуює, не вдосконалює цей талант. Також започаткував свою акцію „Форум рідного міста” під назвою - “Спілкуйся рідною” (http://mova.ridne.net/), метою якої є поширення вживання української мови у спільнотах, форумах, блогах.
Організатори заходів сподіваються, що проведення акцій, анкетувань тощо в Інтернеті, поширить коло прихильників української мови; вони закликають всіх сміливо використовувати рідну мову в онлайновому спілкуванні, залучати та заохочувати інших до спілкування українською!
Цікаво, що існують навіть практичні поради простішого опанування неймовірно чудової української мови для тих хто давно намагається перейти на чарівну та мелодійну, але яким весь час щось або хтось заважає.
Хочемо навести декілька висловів відомих людей щодо рідної мови. “Жодна мова не зникає і не триває само по собі – її або залишають, або тримаються за неї і, отже, завжди зберігають її живою лише її носії”, – писав мовознавець Кольдо Мічелена, а поет Х.-М.Арце вкрай загострив його думку: “Мова зникає не тому, що чужинці її не вивчають, а тому, що свої більше не вживають її”.
За статистичними даними, українська мова займає за кількістю її носіїв 25-те місце. Вона є також третьою за поширеністю серед слов’янських мов. В Україні близько 31 мільйона осіб може спілкуватися українською мовою. В останні роки ця цифра поступово зростає.
Українська мова — не лише засіб спілкування, а й скарбниця духовного і культурного спадку українського народу. У витворених протягом віків різноманітних формах буття української мови зберігаються історична пам’ять і досвід нації, глибинні витоки її світоглядних і моральних цінностей, віддзеркалюються національні традиції і узвичаєння, звичаї і навички, тобто ознаки, що притаманні саме цій спільноті і тому є унікальними складовими національної ідентичності. Одночасно українська мова створює мовний простір, який є природнім середовищем буття української нації. Його збереження є неодмінною умовою самого її існування і базовою матеріальною гарантією забезпечення мовних прав українців.
Українська мова має майбутнє. Обов’язок кожного з нас — турбуватися про її долю, удосконалювати, збагачувати. Майбутнє нації залежить від кожного з нас! Нація є лише тоді, коли у нації є мова.
Спілкуймося українською!

Ткачук Оксана,
студентка І курсу,
ФЕтаУ, 6504, 7гр.

Звичайне диво

Кохання - палке почуття,
Застане враз, немов та злива,
Воно приходить лиш до тих,
Хто заслуговує на диво…

З коханням в серці легко жити,
Бо світ навколо – кольоровий,
Воно підносить до небес
І кожен день такий чудовий.

У світлі, ніжні почуття
Занурюємось до нестями,
Просимо доля дарувати
Ці почуття роками й днями…

Взаємності в коханні ждемо –
Гадаємо, що заслужили,
Для нерозділених страждань
Потрібні всім душевні сили.

Вогник щастя не згасає
У того, хто його цінує,
Хто не чекає, щоб любили,
А сам любов свою дарує…

Вірш, присвячений пам`яті Лесі Українки
Вона любила весну…

Мені здається, що прийшла весна,
Дзюрчить струмок, конвалія розквітла,
А ти красива, горда і сумна
Від муки і страждань погасла й зблідла.
І сонечко заглядує в шибки,
До тебе простягає рученята,
Розтанула б в обіймах залюбки,
Та ти в полоні у хвороби-ката.
Лиш до крові покусані вуста,
Вони сухі і спраглі, не солоні,
А скоро прийде осінь золота –
Ти встанеш з ліжка, простягнеш долоні:
« О Боже, Боже! Вилікуй мене!
Молюсь: життя – найвища насолода!
О Боже, Боже! Так воно мине,
Стрімке і швидкоплинне, наче вода,
В якій зостанеться моя квітуча врода!»
Але життя не прожила дарма:
Ти крила розправляла, наче пташка,
Кружляла в небі вільно, та сама
Не говорила, як піднятись важко.
Так палко віддавалась почуттям,
Як Одержима, пристрастно любила,
За нього віддала б своє життя,
А він би серце – ти його скорила.
Помер… А що залишилось? Листи?
Що завжди будуть пахнуть ароматом,
Отих троянд, які любила ти,
Того кохання, що зосталось святом.
Не лиш людина, жінка і борець,
А витязь сили, донька Прометея,
Чий дух підкорював мільйон людських сердець,
А творчість? Всі захоплюються нею.
Читаю «Давню казку»…щось таке,
Незнане, охопило мою душу,
А потім у височінь несло мене –
Цю мертву тишу й словом не порушу.
О Мавко, пригадай оті пісні,
Тобі Лукаш хай на сопілці грає,
Веселі й щирі, та бува й сумні,
Лиш згадай, нехай душа співає,
Хай сонце посміхнеться і засяє.
О пташко, розправляй великі крила,
Твоя душа для світу оберіг,
А дух величний, у ньому стійкість й сила,
Вклонюсь низенько, матінко, до ніг.
Але тебе нема…Чомусь заснула –
Якась прийшла засмучена весна,
Вона тебе, як вихор, оминула,
Що сниться, Лесю, дівчино сумна?
Струмок мовчить, не проростають квіти,
Мабуть, з тобою бачать дивний сон,
Не підняли дерева в небо віти,
А опинились в темряві…Полон…
Полон забрав нестримане страждання,
Безмежну тугу, та не спи, не спи,
Не полишай надії й сподівання,
Хай важко, та терпи, дитя, терпи.
Але по-іншому розпорядилась доля:
Ти не прокинулась в грузинській стороні,
А в творчості живе наснага й воля,
Що підняла на крилах від землі,
Але чомусь твоя тяжка недоля
Не залишає спокою мені…

Творча робота Дзюби Сергія, студента I курсу юридичного факультету, спеціальності 6402, 3 групи

НЕ ОСТАННІЙ

Самотній день…
Сутінки. Вечір пізньої осені,
За вікном даль… тисячі літ.
Кам’яна клітка не пустить,
А душа проситься
У той загадковий світ,
Як магніт,
Він притягне - кінець…
І вогник уже не горить
У моєму вікні - ні,
Віч-на-віч з тобою,
А це все - лиш сон - я заснув,
За вікном темна ніч,
Зазирають дерева у шибки,
Мов з китайських картин.
Сонний вітер співає
Рапсодії скальдів півночі -
Тихо, тихіше… і знову цей сон…
Я один…
А на ранок посипався сніг.
Так затишно
В замкнутім просторі стало
Між землею і сірим небом мені.
Знову чую я вітру пісні,
Тільки тихі, спокійні…
Не останній цей день,
Плине час, будуть і кращі дні.

Мітинг на Софійській площі у Києві

Хоча іде дощ - настрій у студентів дуже гарний!

Виступ Олеся Донія, одного з організаторів фестивалю

Я один, я абсолютно один на вашій переповненій планеті,
Я не той хлопець, я не з тих людей, що живуть у видуманих вами казках.
Я абсолютно один у мене свій Бог, але я лише перед собою відповідаю.
Я, і лише один я, бачу світ в найсумніших, але справжніх фарбах.

Ви – люди, і ви нескінченно брешете, прикидаєтеся, виправдовуючи свої вчинки.
Ви не можете тверезо поглянути на себе і спокійно себе засудити.
Ви – особи, яким те діло, що легше лити воду.
Ви – люди, які уміють існувати, кажучи, що уміють жити.

Ми – громадяни цієї прекрасної, беззоряної планети.
Ми – люди, тварини, ми – істоти, ми – душа.
Ми – це я, ми – це ви, але разом нас немає,
Я не умію, як ви, без роздумів дихати.

Бути вірним собі…

Бути вірним собі…
А що це означає?
Підкоритися долі,
Чи мислити по іншому?
Вірити в свій шлях,
Прагнути чогось небесного,
Чи у прірву зробити крок,
Проклинаючи світанок?
Бути вірним собі…
Значить,принципи пам’ятати,
Не вірити в долю,
Та не бути занадто гордим.
Не ламатися, а жити
Так, як серце підкаже,
Безпринциповим не бути -
Бог за це накаже.
І не можна зраджувати,
І не можна продаватися,
Не можна відступати,
І ворогу піддаватися.
Треба бути лиш собою,
Незважаючи на вітри,
І боротися з долею
За перемогу добра…
І зовсім не обов’язково виходити з бою переможцем,
Бути вірним собі – значить не відступати…

Гламур…

На галасливих вулицях столиці
Загорілася вечірня реклама,
Додавши непримітним особам
Трохи гламурності і шарму…
Кудись мчалися “Мерседеси”
Поблизу схожі на танки,
В них золотоволосі принцеси
Палили цигарки “Данхилл”…
З мрією про чашку еспресо
Я йшов з універу… Втома…
Немає у мене цікавості
До брехливої гри неону…
Мимо скрегочуть шини,
Вона - в міні від “Кардена”
Зупинилися біля вітрини,
Помилуватися манекеном…
А я - простий студент,
Ще й сесію складаю,
З посмішкою гірко-іронічною
Додому спішу, до еспресо…
Відзначаю, пані, стрункість ваших ніжок
І всі достоїнства фігури…
Як іноді приємно все ж таки
Бути вище всякого гламуру!!

…

Ти прийдеш до мене увi снi,
Приголубиш до свойого тiла.
Я прокинусь рано у росi,
А пiд серцем квiтка жовто-бiла.

Цiй ромашцi, що росте в травi,
Як менi бракує щастя-долi.
I вона сидить собi в землi,
Грiючись у сонячнiй любовi.

Ти прийди до мене, розповiм,
Як без тебе тут менi жилося.
Рiдним стане мiй для тебе дiм,
Наче полю золоте колосся.

(more…)

Времена года
Когда рассвет нарушит тишину
Над озером стоящую ночами,
И ветер южный принесет весну
В сердца людей, мы улыбнемся с вами.

Улыбка пусть летит до облаков
И радость пусть парит над небесами
Я верю, что гармония миров
Придет на землю с солнышка лучами.

Когда их отблеск в озере лесном
Увидит странник – вспомнит он о лете
И, сделав запись в дневнике своем,
Он громко вскрикнет: «Новый день, о, где ты?!»

Да, лето нам подарит ароматы
Травы в степи и луговых цветов
Их долго- долго будешь вспоминать ты
В цветном оазисе своих спокойных снов.

Ну а потом зайдет к нам в гости осень
Плеснет немного золота в песок
В печальном небе ты услышишь песни,
Что донесет к нам хриплый чайки голосок.

И ты погрузишься в тот мир печали
Что осень в нем живет уж много лет
Ты у нее спроси: тоска нужна ли
Ей и зачем? – Молчит она в ответ.

Ну а потом листва закружит в танце
На травы желтоватые ложась
Запрячет осень в серых тучах солнце
В глубокий сон все погрузить стремясь

И вскоре белый снег наш мир покроет
И холод воцарит в стране теней
И бледный призрак радости не скроет
От грусти в душах множества людей.

Но вьюга и метель приносят очищенье
Души, и разума, и сердца, и себя…
В глубокий сон погрузится сознанье
Чтоб вновь проснуться для творения добра.

Природа – удивительная сила
Задание людей – ее хранить.
В ответ она нам улыбнется мило
И мы в гармонии сумеем вместе жить!

ПОСТМОДЕРНІЗМ У ТВОРЧОСТІ БОГДАНА-ІГОРЯ АНТОНИЧА

Західна література розвивалася цілком природним шляхом, тому модернізм і авангард початку ХХ ст. органічно еволюціонували у постмодерн. Відсталість української літератури вперше була помічена у ХІХ ст. Реалізм, започаткований Шевченком, міцно зайняв панівну позицію в красному письмі. Провідною була народницька поетика, що було зумовлено і особливим бездержавним становищем України. Література перебрала на себе державницькі функції просвіти, соціального захисту і популяризації й пропаганди української мови.

(more…)

Портрет сучасного українського оратора

Історія наукової і навчальної риторики засвідчує, що основними методами досягнення ораторської майстерності є критичний аналіз зразків записаних текстів промов, наслідування окремих елементів і структури та композиції промов, побудова власних текстів виступів за зразками класичних промов. Риторичний аналіз промов можна уявити як “розкопування” усного чи писемного тексту, тобто рух від результату, вираження, від досягнення мети до вихідних основ. У риторичному аналізі ми ніби «проходимо» текст поетапно, відповідно до його творення, до результатів виголошення, використовуючи при цьому більшою чи меншою мірою знання, здобуті в кожному з п’яти розділів риторики: інвенції, диспозиції, елокуції, меморії, акції.

(more…)

СТИЛЬ ТА ГЕНЕЗА ЄВГЕНА МАЛАНЮКА

Літературна спадщина Євгена Маланюка має відіграти особливу роль у формуванні національної самосвідомості нового покоління українців, у становленні їх як громадян своєї незалежної країни. Яку б поезію цього митця ми не взяли, в кожному її рядку відчувається духовна присутність України, рідної і далекої, прекрасної і трагічної, віра у відродження української нації і держави.

(more…)