Аналіз анкетування

Аналіз відповідей свідчить про те, що студенти підтримують такі шляхи вирішення проблеми:
Питання №1. Переважають варіанти а), б). Певна кількість відковідей в).
Окремі студенти пропонують свої варіанти, зокрема:
“Для корінного населення Києва або російська літер. мова (переважна більшість), або українська; для приїзжих – суржик” (І.Власенко, 6601, гр.2),
“На мою думку, зазначені методи є досить крайніми та різкими. Досягти мети можливо шляхом проведення заходів щодо популяризації укр. мови, традицій, звичаїв, літератури, пісні тощо” (Н.Ляшенко, 6601, гр. 9),
“Введення адміністративних санкцій, які б регулювали це питання на демократичних засадах” (О.Пивоварова, 6601, гр. 9);
“Більше розмовляти укр. мовою на офіційному рівні. Українізувати ЗМІ. Забути про другу державну мову” (В.Фалаштинська, 6601, 10 гр.);
“На мою думку, держава повинна більше піклуватися про стан української мови. По-перше, повинна створюватися нормативно-правова база, яка має забезпечити реалізацію статусу українскої мови. Але це база має бути не формальною (як зараз), а повинна бути забезпечена реальними механізмами її виконання і втілення в життя. По-друге, мають створюватися загальнодержавні програми підтримки мови, збільшуватисявидавництво українських підручників, словників, художньої, наукової літератури, розширення мережі україномовних шків, вищих навчальних закладів (особливо в тих регіонах, де відчувається їх гострий дефіцит), повинна проводитися українізація всіх сфер суспільного життя, підтримувана на найвищому рівні. По-третє, має бути введено обов”язкове вивчення української мови всіма деражавними службовцями, високопосадовцями і введення адміністративних санкцій для осіб, які не бажають цього роботи (в притул до звільнення з посади) (О.Ванджула, 6601, гр. 9);
“Не допустити прийняти законопроект про рос. мову як другу державну” (Д.Опришко, 6601, гр. 10);
“Єдиний правильний варіант – “підняти” мову з підлоги… Ніхто не зможе прослідкувати за виконанням закону, не приставши же до кожного міліціонера…” (Т.Литвин, 6103, 2 група, вечір);
“Кожна людина сама вибирає, якою мовою “Змінити свідомість громадян” (без підпису); “Вважають, що розмовляти російською – “круто” (без підпису).

Питання № 2 – на перше місце виходить відповідь в).
Нестандартні відповіді:
“Якщо вже не розмовляєш ні укр., ні російською, то вже краще зовсім нічого не казати” (без підпису);
“Жахливий суржик!” (без підпису);
“Реальний засіб спілкування у м. Києві – це поєднання розмовної укр. мови з розмовною рос. мовою, що призводить до занепаду обох мов” (О.Медкова, 6601, 5гр.);
“Катастрофічна ситуація для столиці України!” (Т.Литвин, 6103, 2 гр., вечір.);
“Правильним був би той варіант, при якому кожен розмовляв би тією мовою, яка для нього більш комфортна, але не суржиком, а чистою мовою” (П.Ковальський, 6103, 2гр., вечір.).

Питання № 3 – представлені в однаковій кількості варіанти відповідей а), б), в).
Є й інші думки, зокрема:
“Суржик зникне зі смертю жителів колишнього СРСР” (без підпису);
“Якщо навіть високо-посадовці не володіють літературною мовою, то про що можна говорити?!” (без підпису);
“Суржик – це мова, яка формувалася віками і вилучити її неможливо” (без підпису);
“Це є свідченням нерозуміння російської мови, якою намагаються показати свій статус” (Т.Насіковська, 6601, гр.10);
“Це ганебне паплюження української та інших мов, низька культура мови людей” (В.Шуберт, 6601, 10 гр.);
“Суржик – це “засмічена мова, яка псує сприйняття того, що хотів сказати мовець” (О.Пивоварова, 6601, гр. 9).

Питання № 4 – думки розділились, є всі варіанти відповідей, хоча переважає в).
Серед інших причин студенти називають “неповагу до укр. мови та України в цілому”, “психологічні комплекси українця”, “неможливість розвивати укр. мову в минулому”, “втрата інтересу до укр. мови”, “складність перейти з російської на укр. мову”, “відсутність якісно перекладеної укр. документації й термінології” (без підписів);
“Наслідки комуністичної системи” (Є.Мокрецький, 6601, гр. 2);
“Київ до 1990 р. знаходився в СРСР, тому укр. мова переслідувалась, населення було різної національності, а також не було єдності, як у Західній Україні, щодо мовного питання і укр. мови” (О.Меркова, 6601, 5 гр.);
“Досить багато людей, особливо серед дорослого населення, а тепер і серед молоді, вживали російську чи відповідно, суржик. Так вони вчили говорити своїх дітей… Кожен є учасником становлення мови” (Т.Ратушна, 6601, гр. 10).
Питання №5. На жаль, абсолютна більшість опитуваних вважає свій шкільний рівень підготовки з укр. мови високим або середнім. Така завищена оцінка свідчить про неусвідомлення справжнього рівня орфографічної, граматичної та лексичної граматності людини, яка має право зарахувати себе до інтелігенції – еліти нації. Лише поодинокі студенти думають інакше: “Дуже низький, я навчалася в рос. школі (м. Дніпропетровськ), там із цим дуже погано” (без підпису).
Питання №6. Найскладнішими розділами курсу “Укр. словесність” виявились орфографія, тексти худ. творів, фразеологія: “Маючи достатньо бажання та певних зусиль можна вивчити практично все, проте, на мою думку, досить складно повністю оволодіти розділом “граматика” (П.Ковальський, 6103, гр. 2, вечір.); “Взагалі важко” (П.Межлєва, 6601, гр. 4).
Питання № 7 – креативне, стосується прогнозування щодо майбутнього укр. мови як державної. Серед відповідей переважає варіант б): “Вірю! Знаю! Можемо! Справедливість є!” (без підпису), хоча є песимістичні прогнози: “Поступовий занепад укр. мови” (без підпису).
Не менш цікавими є й відповіді опитуваних (респондентів), що брали участь в анкетуванні – 2, що стосується культури мови.
Більшість студентів ставляться до такого мовного “ексклюзиву”, як мат, як до мови “продвинутої” молоді, звичайної форми спілкування, хоча значна кількість опитуваних додає коментар негативного плану: “Інтелігентна людина має відмовитися від його вживання, але іноді важко уявити гумор без мату і тільки з надзвичайною уявою і тонким почуттям гумору можна завжди без мату виражати свої думки без мату у цікавій і захоплюючій формі” (І.Самоходський, 6601, 2 гр.); “Дуже негативно” (І.Боднар, 6601); “Використовується людьми, які бажають “виділитись” і для цього не знаходять іншого засобу” (І.Куницька, 6601, гр. 2); “Мова при поганому настрої” (без підпису); “Просто заміна або вставні слова” (Лаврінчук); “Вульгарна мова для неосвічених людей” (без підпису). Приємним є факт, що абсолютна більшість учасників опитування не виправдовують використання мату в студент. аудиторії; не хочуть, щоб їхні діти спілкувалися за допомогою мату, відхиляють можливість почути подібну лексику з вуст коханої людини: “Якщо людина постійно використовує нецензурну лексику, то все одно, що сміття”; “Можна обійтись матом, аніж кулаками” (Іван, 6601, гр. 3); “Мене не дивує використання нецензурної лексики у сучасних художніх творах, бо “на дворі ХХІ век” (Іван, 6601, гр. 3); “ Я з такими не цілуюсь!” (О.Редька, 6601, гр. 2); “Як на мене, то слово – це те, чим взагалі можна найбільше поранити людину і залишити слід в її душі назавжди” (О.Колесник, 6601, гр. 2); “Я не цілуватиму таку людину, нехай спочатку змінюється!” (Бондар, 6601, гр. 1).
Більшість студентів не заперечують необхідність таблички “Ні смітити словами!” в університеті, хоча й зауважують, що “лише табличкою проблему не вирішити” (О.Скрипник, 6601, гр. 1); “Можливо, але це буде звучати як прикол!” (О.Редька, 6601, 2 гр.).