Есе “Українська мова у моєму регіоні”

Вживання української мови у моєму регіоні
Я народився в Черкаській області Маньківському районі в с. Подібна. У сільській місцевості російською ніхто не розмовляє. Російська займає десь 15% у районних центрах і значну кількість в м. Черкасах. Але прикро визнавати те, що там, де немає російської, української також немає, тому що таку мову тяжко назвати українською. Наприклад, якщо взяти моє село, то в ньому не знайдеться жодної людини, яка розмовляє чистою українською мовою, навіть серед вчителів. У нас панує суржик, який, на мою думку, не віднесеш до жодної мови. Вся місцевість, яка нас оточує, має таку саму мову, Хіба що ближче до Вінничини трохи змінюється акцент. Наприклад, порівняємо деякі слова:
ходімо – пішли;
потрібно – нада;
чому – чого;
що- шо;
ні – нє;
тому що так – бо потому що.
Мені здається якщо люди самі не захочуть виправити стан української мови на кращий, то за нас самих цього ніхто не зробить. Якби народ мав волю і бажання на це, то вже давно можна булоб дістати значні результати та зміни в кращу сторону української мови. А якщо насильно навчати української мови, то з цього нічого хорошого не вийде.