Публічний виступ “Доцільність / недоцільність економічних санкцій щодо державних службівців, які не володіють державною мовою”

Доцільність /недоцільність економічних санкцій щодо державних службовців, які не володіють державною мовою.
Особисто я не маю нічого проти російської мови, але чому в інших країнах “лиця”, які представляють владу, розмовляють на рідній мові, а в Україні цього ніяк не можна діждатись.
Якби я був вповноважений, то обов”язково увів би закон, який не дозволяв би людям, які не володіють українською мовою, бути при владі. Також прийняв би низку штрафів, які повинні сплачувати державні службовці, які не хочуть або не вміють розмовляти українською мовою.
Але щоб здійснити ці мрії, потрібні дуже серйозні люди, яким насправді це потрібно. Адже ми самі бачимо, що нашій владі абсолютно все одно, хто якою мовою розмовляє і чи взагалі українську мову ще сприймають як державну.
_________________________________________________________

Доцільність чи недоцільність двох державних мов в Україні
Проте не будемо занурюватися у полеміку, а повернемося краще до спокійних міркувань. Отже, в умовах багатонаціональної держави скажіть, буль ласка, якою мовою мають спілкуватися між собою болгарин з Болграда і татарин з Бахчисарая? Зрозуміло, що тою, яку обидва знають. А яку вони обидва знають гарантовано? Яку обов’язково вивчали у школі? Державну. Отже, у багатонаціональній державі державна мова потрібна дл я міжнаціонального спілкування її народів між собою.
У наших теперішних умовах це означає, що представники національних меншин повинні користуватися своєю національною мовою, розвивати літературу, мистецтво і таке інше, але до того вони мають володіти державною, аби мати можливість спілкуватися з представниками інших меншин.
Тут сама собою напрошується ремарка. Скільки мов має знати болгарин в Україні? Дві – рідну та державну. А якщо державна буде не одна? Або, скажімо, введутьодну “офіційну” мову, а іншу – державну? Тоді виходить, що болгарин має знати три мови – рідну, державну та офіційну. А забезпечити знання трьох мов – це вже велика проблема, а значить, якась із них потроху загине. І це зовсім не українська, бо нею писані закони. І не російська, бо нею телевізор і газети. Під загрозою у “двомовній” ситуації опиняються у першу чергу рідні мови наших меншин.
І тут треба згадати, що Україна відповідає перед світом за збереження таких унікальних мов як гагаузька, кримсько-татарська та їдиш. У перших двох народів немає власних держав, і вільно розвивати свої млви вони не можуть. Ми живемо у багатонаціональній країні. Але попри все різнобарв’я національної палітри України, закони у нас одні на всіх, незалежно від мови спілкування. І це природно. А тепер уявіть собі, що громада в’єтнамців, яких в Україні чим далі більше, починає видавати в’єтнамською мовою загальноукраїнську газету. Може бути таке? А чому ж ні – може.
Тепер уявіть собі, що у цій газеті відверто порушуються усі можливі закони – рекламуються наркотики, дитяча порнографія і насильство. Що робитиме з цим наша славна прокуратура? А нічого, бо вона зроду не довідається про подібні порушення. Немає у нас прокурорів зі знанням в’єтнамської. Тепер розглянемо трохи іншу ситуацію – наші улюблені болгари у Болграді видають місцеву газету болгарською мовою. І що? А нічого страшного. Болгари живуть у цьому регіоні компактно і серед прокурорських завжди знайдеться фахівець, який розбирає по-болгарськи, а значить, все буде під контролем. Здогадуєтесь, куди ми хилимо? Ні, не тільки до газет, бо вся інформація. Призначена для загальнонаціонального розповсюдження, повинна мати повний переклад державною мовою.
Державна мова – це інструмент держави, який покликаний виконувати наступні функції:
– функцію державного управління;
– функцію міжнаціонального спілкування;
– функцію загального інформаційного еквівалента;
– функцію державного кордону в інформаційному просторі;
– функцію обєднання народу країни.
І без цього інструменту держава існувати не може. А отже, будь-яке зазіхання на державну мову є фактично зазіханням на державний суверенітет.
Попри ту руйнацію, якої зазнала українська мова в ХХ ст., вона зберегла повновартісним і неушкодженим один надзвичайно важливим в житті суспільства стиль – художній. Як і розмовно-побутовий, він належить до базових у стильовій мовній системі. Але якщо перший охоплює прагматичні сфери життя, то другий належить царині мистецтва слова. Художній стиль є найбагатшим на засоби вираження, головна його роль – культуротворча. Відомий вислів Гайдеггера “Мова, яка прагне охопити буття в усій його повноті, перетинає кордони вічності” стосується передусім літературної мови. Ці слова цілком можна віднести і до української мови, її літераутрна форма розвинена, багата і досконала.
_______________________________________________________