Реферат “Оцінка сучасного стану реалізації статусу української мови як державної”

Оцінка сучасного стану реалізації статуту української мови як державної на Луганщині
Мовне питання не вважається населенням України одним з першорядних. За результатами щорічного соціологічного моніторингу питання мовно-культурної сфери ставляться населенням у кінець переліку найважливіших для нього життєвих інтересів. Тим не менше, кожна парламентська кампанія супроводжується реанімацією мовного питання, а конкретніше, питання про державну двомовність.
Про українську мову на Луганщині, яку на обласному радіо гордо йменують “Світанком України”, годі й говорити. В обласному центрі чи не єдина україномовна школа №59, кількість учнів якої щороку зменшується, бо немає потреби знати державну мову: її не використовують ні у вищих навчальних закладах, ні у професійній сфері, ні на державній службі. Навіть у сільській місцевості Луганської області, що на 90% україномовна (люди говорять чудовою діалектною мовою, яка досі зберігає питомі риси полтавських, волинських і чернігівських говірок, носії яких заселили наш край у ХУІІ-ХУІІІ ст.), місцеві начальники проводять наради, ведуть прийом відвідувачів виключно російською. А свою схильність до мови сусідньої держави пояснюють приблизно так: “Які ми українці? Ми ж раніше належали до Воронезької губернії!”. Нібито дрібничка, але навіть асортимент хлібних виробів, які продають у луганську, складається в основному з російських за походженням назі: хліб “московський”, “бородінський”, “карельський”, “орловський”, “рязанський”, “саратовський”, “сударушка”, “полюшко”, булочки “ярославська”, “виборзька”, бублик “російський” (є й “відносно” українські назви – рогалик “дніпровський”, здоба “донецька”, хліб “черкаський”).
Із названих галузей українська мова повною мірою на Луганщині не вживається ніде. Працівники паспортних столів, які повинні демонструвати бездоганне знання державної мови, припускаються грубих правописних помилок уже в написанні імен та прізвищ, наприклад: Вячеслав, Літвін, Мирошниченко, Мельнік, Васіл”єв, Леонт”єв, Левінець, Мєльнічук, Тігіпко, Кремень тощо. Російській мові на Луганщині, як і в інших регіонах, нічого не загрожує. І не перешкоджає людям спілкуватися російською. Інша річ, що державній мові там є велика загроза.
Потужна інформаційна машина працює нині не на впровадження національної ідеї, а на роз’єднання українців. Найчастіше протиставляють український Схід і Захід, мотивуючи цей поділ “суттєвими” відмінностями у мові, менталітеті, історії, конфесійній і політичній орієнтації їх мешканців. “Східняків” досі лякають “бандерівщиною”, націоналізмом, а тепер іще й “нашизмом” – для більшого страху. Водночас пропагується хибна думка, що схід України всуціль російськомовний. Дехто навіть відносить представників сходу і заходу до різних етносів.
_______________________________________________________-

Оцінка статусу української мови як державної
Україна – країна абсурту. Це вже аксіома. Це країна, у якій існують певні закони, яких майже ніхто не дотримується. Це країна, у якій є президент, який не може (чи не хоче) ні на що вплинути. Це країна, де кожному можна робити, що заманеться. І де ніхто не застрахований від втручання у власне життя. Когось, наприклад, жорстоко покарають за вкрадений велосипед, а іншого, іншого виберуть народним депутатом за те, що від довів до зубожіння все населення.
Іноді мені здається, що найважливішим питанням для сьогоднішньої України є питання мови. Про це говорять політики, журналісти… На якій мові розмовляти, на якій заповнювати документи, на якій думати? Не уявляю собі, аби щось подібне відбувалося, скажімо, у США чи у Франції. Адже в цих країнах також багато мешканців, які не володіють англійською чи французькою, переважно імігранти. І що поробиш – вчать.

__________________________________________________

Оцінка сучасного стану реалізації статусу української мови як державної
Щи ж ми можемо зробити, щоб українська мова відродилася? Прийняти закон, у якому вона визнається державною? Це вже зроблено і, як бачимо, цього замало. Для початку кожен має задуматися, що він може зробити для рідної мови. Я відповідатиму за себе. По-перше, я можу (і вважаю, що це головне) просто спілкуватися своєю рідною мовою. Адже будь-яка мова повинна жити “своїм живим життям”, а не мертво існувати на папері.
Раніше я думала, що ми її просто вивчаємо. Я люблю українську літературу. Я пишаюсь українською мовою. На мою думку, найбільше, що я можу зробити для рідної мови – це допомогти моїм майбутнім дітям зрозуміти, що українська мова – їх рідна мова. Я хочу, щоб саме ця мова завжди лунала в моєму домі. Звичайно, росіяни можуть радіти, що відучили український народ від власної мови, але це залишатиметься не довго, бо багато хто усвідомлює, що українська мова є основою держави, культури, науки, мистецтва. У ній запорука нового відродження українців.
Питання мови не стоїть для більшості народів, для українців же воно на зламі тисячоліть знову постало в усій своїй грізній величині. Народ, який тисячу років творив свою мову і якою говорили покоління, докладаючи кожне свою цеглину, цей народ має право сподіватися, що до нього заговорять його мовою. І той, хто це зробить, хто зуміє зібрати скарби цієї мови, повернути їх народові, той знайде такий цемент, котрий назавжди скріпить нову державу.
Нехай пробачать нам росіяни за те, що ми робимо з їх мовою. Російька, як друга державна, продовжуватиме народжувати страшного гібрида, ім’я якому – суржик, який згодом просто проковтне українську. … Чому відбираємо у наших дітей коштовний діамант, солов’їну мову, її багатобарвність та колорит, чому, якщо не розумом, то хоча б серцем не відчуємо повноту думки, що “у народу та його мови один початок і один кінець”.
Є тріада, кожна із складових якої суттєво впливає на людську свідомість і формування громадського суспільства, – це мова, релігія і земля. І від того, як вирішуються проблеми, пов’язані з ними, залежить майбутнє держави. Тож дай нам Боже розуму не перетворювати ці проблеми під час кожних чергових виробів у засіб розбрату а мудро і виважено, без поспіху і політичного ажіатажу вести український народ до єдніння.
________________________________________________________

Оцінка сучасного стану реалізації статусу української мови як державної
Серед різних проблем (економічних, екологічних, технічних тощо) в Україні до однієї з найгостріших належить проблема впровадження державної української мови.
Недовга історія відродженої в 1991 р. суверенної України – це на жаль, історія втрат. Приклад еспансії інформаційного простору очевидний, адже кожен читає газети, слухає радіо, дивиться телевізор – отже, знає, як багато російських засобів масової інформації поширені в Україні. Обов’язок збереження і розвитку мови визволеної нації має виконувати не тільки народ, а й рідна держава силами всіх гілок влади: президентської, законодавчої, виконавчої, судової, засобів масової інформації. Але на сьогодні лише науковці й освітяни виконують свій патріотичний обов’язок, а всі інші завинили перед гнаною протягом сторіч рідною мовою.
_____________________________________________________-

Українська мова
Погано, коли загострюється мовна проблема. Але ситуація стає небезпечною, коли мовну проблему поширюють за її межі. Львівський екскурсовод, що проводив екскурсію з київськими школярами, чомусь торкнувся і мовної проблеми, і почав з упевненості про те, що російська мова в Україні таки стане державною, а закінчив відкриттям – раніше українців у Львові взагалі не було. Репліку про Данилу Галицького залишив поза увагою. Дивно було, коли цей екскурсовод, показавши в бік пам’ятника І. Франку, обмежився словами – пам’ятник українському письменнику. Натомість про братство, членом якого є, говорив досить розлого, не раз протягом екскурсії звертався до цього. Учасники екскурсії, вчителі і учні, сприйняли цього екскурсовода з гумором. А якщо у частини львів’ян гумору не вистачить?
Шлях до порозуміння – повна відвертість, аналіз, правда до кінця. Говорять, наприклад, що в Швейцарії три офіційні мови. Це правда. Але без продовження вона може стати напівправдою, що є неменшим злом, ніж неправда. Продовження ж в тому, що Швейцарія – конфедерація кантонів. Кантони – це держави із своїми конституціями, парламентами, урядами, мовами.в німецькому кантоні – мова німецька, у французькому – французька. Ретороманській мові надається державна підтримка, бо зникнення бодай однієї з суцвіття мов світу розглядається, як втрата для людства.
Стверджувати, що існує якась небезпека для російської мови безглуздо, бо у російської мови є Росія. А про небезпеку для української мови треба говорити в повний голос поки не пізно. Ставити українську мову в рівні умови з російською просто несправедливо. Уявімо собі двох братів, один за сприятливих умов набрався сили і здоров’я, інший в умовах гноблення, а той заперечення права на саме життя, силу і здоров’я втратив. Невже справжній брат не підтримає слабшого, навіть відриваючи від себе. Якщо не враховувати байдужих, то опонентів можна поділити на тих, хто стоїть за відродження української мови шляхом надання їй пріоритетів, і інших, які будь-що не хочуть допустити звуження сфери російської мови в Україні.
Критерій поділу – не за етнічними, а за моральними ознаками. Згадаймо, що збагачуючи культурну скарбницю України, землі, з якою їх пов’язана доля, Б. Чичибабін не відмовлявся від рідної російської мови, так же, як В. Габсбург – від немецької, як Р. Чілачава – від грузинської. Їм було притамане глибоке почуття справедливості. Почуттям справедливості при виборі життєвої позиції, за його власним визнанням, керувався і перший Міністр оборони України Костянтин Морозов, за походженням, до речі, росіянин, який досконало опанував українську мову за якихось тр місяці.
Громадяни нашої держави, як і всякої іншої, мають мовні обов’язки, що полягають у захисті та збереженні рідної мови. Захист рідної мови – найприродніший і найпростіший, найлегший і найнеобхідніший спосіб національного відродження і самоутвердження. Володіння рідною мовою – не заслуга, а обов’язок справжніх патріотів.
________________________________________________

Проблеми розвитку державного статусу української мови
Отже, мовна проблема існує, і я цього не заперечую. Але вирішити її – це не означає ввести санкції проти “таких-сяких” недобросовісних, поганих громадян, котрі не рахуються з мовою предків, ні. Я вважаю, що підхід до вирішення цього питання має бути глибшим, більш комплексним і має базуватися по-перше, на формуванні остаточно сформованої української мови, по-друге, на забезпеченні реальних (а не декларованих на папірцях) умов життя для народу, який через складні суспільно-політичні, соціально-економічні, культурні умови життя проявляє деяку байдужість до цієї проблеми. Адже нікому не потрібно пояснювати, що людині спочатку потрібно нормально жити, а вже потім брати участь у політиці, культурі країни.
__________________________________________________

Чи потрібні економічні та адміністративні санкції для розвитку та поширення української мови в суспільстві
Як на мене однією з головних проблем є недостатьня популяризація мови. На сьогоднішній день основними засобами популяризації є телебачення, радіо, література, преса, інтернет та таетральні заходи. Для того, щоб мова сподобалася і з’являлося бажання оволодіти нею й використовувати її у повсякденному житті, потрібно, щоб у перелічених вище джерелах мова була максимально гарною та есттичною. Зараз же, на превеликий жаль, цього не спостерігається. Та й чи може сподобатись та мова, яку ми не рідко чуємо в спортивних коментарях, деяких випусках новин і навіть у Верховнійц Раді? Навряд чи. Адже, в ній зустрічаються елементи суржику та понівечення, наприклад, за рахунок неправильного наголошення або неправильній зміні закінчень. На мою думку, суржик, який використовує значна кількість громадян, особливо у сільській місцевості, робить українську мову непривабливою. Це, як і все перераховане вище, створює у людей неправильний стереотип “несолідності” української мови.
Також негативну роль відіграє видання переважної кількості книг, преси російською мовою. Особливо гостро стоїть проблема книговидавництва і перекладу книг на українську, адже люди навіть при великому бажанні не можуть занйти деякі твори світової класики на рідній мові. Недостатньо й літератьури різних наукових напрямків, яка б була написана українською мовою. Серед неї й фундаментальних наукових видань про саму мову, її історію та розвиток.
В сучасному життя людини велику роль вдіграє глобальна електрона мережа інтернет. Проте, в ній, також важко знайти всю необхідну інформацію на українській мові.
Не додають популярності українській мові й політичні суперечки навкол о прийняття другої державної мови (російської).