Сучасний варіант сюжету політичної комедії М.Куліша “Мина Мазайло”, запропонований студентами

Сюжет 1
Мина Мазало пішов в УПА, бо був справжнім патріотом і з усім натхненням юного і щирого українського хлопця. Що його діди носили широкі шаровари, захищав свою Батьківщину таким чином, яким вважав це за потрібне. Але після війни, під тиском радянської машини заховав патріотичні почуття у далекий куток душі та так і забув про них, зрадивши таким чином духу дідів, що був збережений невеликим ланцюжком у його ДНК. І жодна людина крім родичів не знала про досвід юного Мини, котрий уже своїх дітей виховував у дусі відсутності окремої держави України та відповідної нації. Через його легку відмову від патріотизму за мінімального тиску зрозуміло, що Мина слабка особистість і навіть у власному сині силу кохання до Батьківщини, що передалася від пращурів, не зміг викорінити. Отож жили вони у постійних суперечках з національного приводу.
Дожили вони так до незалежності України (довгожителі були в їх сім”ї, навіть баба Мини і та застала не тільки Російську імперію, а й Горбачова бачила на власні очі), син так і залишився патріотом і в свої нескромні літа все ще пишався батьківською участю в УПА. В Україні незрозумілі речі творяться, революції, зміни політичних курсів отож згадав Мазайло про цю “макулатуру” і ось дідусь з сніжно-білою бородою в котрий раз переглядавши її з байдужими очима вирішив спалити це нагадування про минуле. Горів той “папірець” дуже незвичайно, то спалахуючи, то майже затухаючи, – і ось процес завершений. Якось пусто стало на душі в Мини, але він не зрозумів до чого то. І ось проходить тиждень і серед розмаїття інших сенсаційних статей про новоприйняті закони ВРУ, значиться, що ті люди, котрі боролися саме за незалежність Української держави під час і після Другої Світової війни, визнаються такими, що зробили величезний вклад в розвиток України, і так як Україна – соціальна держава, а таких героїв залишилось досить мало, то прийнято рішення, про якнайшвидше забезпечення житлом ветеранів УПА. Тут Мина згадав про палаючий папірець його щастя і про те, як він мріяв залишити після себе улюбленій онуці квартиру, яку чомусь за СРСР так і не надбав.
Самоходський І.О.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8