Сучасний варіант сюжету політичної комедії М.Куліша “Мина Мазайло”, запропонований студентами

Сюжет 2
Чорновіл Тарас:
– Годі!… Годі!… скажи нарешті, Євгене, Євгене, Євгене, невже ти не руська людина?
Євген Кушнарьов:
– Я – українець!
Вітренко Наталія:
– Та – українці – то не руські люди? Не руські, питаю? Не такі вони, як усі росіяни?
Євген Кушнарьов:
– Вони такі росіяни, як росіяни – українці…
Вітренко Наталія:
– Тоді я не розумію, що таке українці, хто вони такі: євреї, татари, вірмени? Будь ласка, скажіть мені, кого у вас називають українцями? Будь ласка…
Чорновіл Тарас:
– Українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовці так званої української мови. Не малоруської і не тарасошевченківської, а української – і це наша малоросійська трагедія.
Вітренко Наталія:
– Хто вони такі? Якої нації люди, питаю?
Чорновіл Тарас:
– Частина – наші малороси, себто руські…
Вітренко Наталія:
– Ну?
Чорновіл Тарас:
– А частина, з’явіть собі, галичани, себто австріяки, що з ними ми воювалися 1914 роду, подумайте тільки!
Вітренко Наталія:
– Я так і знала, я так і знала, що тут діло нечисте… Так он вони хто, ваші українці! Тепер я розумію, що таке українська мова. Розумію! Австріяцька видумка, так?
Віктор Ющенко:
– Зрозуміла, слава тобі Господи, та, жаль тільки, задом… Та тому вже 320 років, як написано першого слов’яно-руського словника… (Розгорнув свою записну книжку). Ось я нарочито записав собі, бо я все собі записую… Ось… Поросята на базарі по руб. тридцять, а чоботи в ??????? – двадцять сім карбованців… Ні, ось воно: найперший слов’яно-український словник 1598 року Лаврентія Зизанія Тустановсткого. А у вас тоді писаний словник був?… Був питаюсь?… Дайте мені слово!
Чорновіл Тарас:
– Мені слово!
Євген Кушнарьов:
– Мені, я ще не скінчив… Галичина – наша, українська земля, і галичани – наші брати – українці, яких одірвали од нас, а нас од них…
Луб’яна В.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8