Сучасний варіант сюжету політичної комедії М.Куліша “Мина Мазайло”, запропонований студентами

Сюжет 3
В.Я. – Віктор Янукович
Ю. – Віктор Ющенко
Юлька – Юлія Тимошенко
Зв. – Зварич
П.П. – Петро Порошенко
Народ

Учора знов про Мину прочитала,
Потрохи паралелі будувати стала
Із депутатами Верховної я Ради,
Згадала всі їх обіцянки й зради.
Я роль для кожного знайти хотіла,
Та чи, на жаль, чи, може, і на щастя, – не зуміла.
В книзі перемога на ділах була,
А у наших депутатів лиш слова… слова.
Так, отже слухайте оповідь мою
І не осуджуйте жорстоко, людоньки, молю.

***

Усі панове депутати
Як поотримували мандати
Взялись свободу будувати
І почалися в них дебати:
В.Я.: Ты должен говорить на русском языке. В Росие – сила.
Зварич: Ой, Господи, навіщо ж матір це вродила.
В.Я.: Я ведь Премьер, а не “оце”.
Зварич: Пробачте, рима лізе на язик:
“І якось влучило в оце
Страшнюче куряче яйце!”
В.Я.: Ты что же говоришь и по-какому?
Зварич: По нашому кажу, в Росії – “по-родному”.
В.Я.: Ты знаешь, кажется вот мне,
что скоро ты окажешься на дне.
Зварич: Та краще вже на дні з рибами,
Ніж тут при владі з ворогами.
П.П.: Чи ти здурів? Не можна так казати!
Позвімо Юльку. Та мо зможе доказати.
В.Я.: Зовите! Не боюсь я Юльки,
Как не боится снег сосульки,
Как сцена клуба – актрисульки,
Как наркоман – хорошей шмульки.
Зварич: Та що з тобою?! Мозок впрів?!
Занадто ти сьогодні говорив
І в наших ти рядах смятіння породив.
В.Я. (думає): Смятенье – это хорошо. Над этим можно поработать.
Немножко гугли наболтать…
Ну, а потом – за жабры брать!
Юлька: Чую, пане Янукович, ви Росії запродать
Узялися нашу мову і культуру… все отдать!
В.Я.: Я?! Кто слышал такой бред?
Я верен Родине! Я дал обет!
А вы?! Какая Украина?..
Юлька: Соборна, суверенна і єдина
Доречі, панове депутати, ми ж родина!
А кричимо немов дитина,
Що не поділить з іншою калач,
Що не віддасть нікому квач.
Зварич: Да, не шуміть ви так,
Он йде наш Ющенко, як мак!
Юлька: Ой, ну ти глянь! Приперся врешт!
А я вже думала – потрапив під арешт!

***
А тим часом за вікном
Народ зібрався табуном:
Народ: Дайте волі! Дайте долі!
А то напились ми сльозами й об”їлись солі.
Погляньте, що ж ви робите, як Україна долі.
В не дружньому залізному Європи колі.
В.Я.: Нам нужно, люди, не ругаться,
Нам надо обмануть народ, да так, чтоб тот не мог придраться.
Ю.: Я істину вбачаю в цих словах!
“Все буде добре!” – скажем попервах,
а потім скажем: “Тяжко ми працюєм.
Грошей в самих нема – сім”ю не прогодуєм!”
В.Я.: Коллега, план прекрасный,
Как счас тинейджеры базарят – ”прям потрясный”.

***
Послухав народ і пожалів народнії власті,
Людей, як то кажуть, козирної масті.
Юлька: Знов повірили словам! Оце вони наївні!
А мозок їх, мабуть, на мишачому рівні.
Ю.: Оце я теж дивуюся, панове,
Якби брехали ми хоч щось та нове!
В.Я.: Ну, хватит говорить. Мне надоело слушать!
Уж больно хочется покушать.
Юлька: Чого вам, Вітя? Може суші,
Кальмарів, винаграду. Сама б я не відмовилась від груші.
П.П.: А може вам “конфет” на гривню аж дві штуки!
Ну, ж, бо, люди, підставляйте руки!”

***
Вистава ця мені давно приїлась,
Спочатку, коли бачила її то злилась,
Та з часом чітко зрозуміла –
Як я побачить це зуміла,
То бачать й інші й мовчки це сприймають,
Поки це їх не сильно коле – мовчки споглядають.
Побачила я, що в нас є вада:
“Який народ – така і влада”.
Литвин Т.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8