БАРКА ВАСИЛЬ

ВАСИЛЬ БАРКА (1909-2003)

ImageІм’я цього письменника тривалий час не згадували в Україні. Його твори не читались, бо він і його спадщина потрапили під багатолітню заборону. Василь Барка – представник української діаспори у Сполучених Штатах Америки. Його роман “Жовтий князь”, написаний у 1958-1961 роках, відомий в багатьох країнах світу. Письменник сам пережив голод і бачив на власні очі жахи канібалізму, тому всенародна трагедія 1932-1933 років правдиво відтворена на сторінках роману. До українського читача твір уперше прийшов 1991 року.

Народився Василь Костянтинович Очерет (Барка – псевдонім) 16 липня 1909 року в селі Солониці колишнього Лубенського повіту на Полтавщині. Навчався в духовному училищі в Лубнах, у трудовій школі. Після закінчення семирічки – у педагогічному технікумі. Вчителював на Донбасі, а згодом на Північному Кавказі, де одночасно здобував вищу освіту. 1940 року в Москві захистив кандидатську дисертацію на тему: “Про стиль “Божественної комедії” Дайте”. Літературна стежка Василя Барки розпочалася з поезії. 1930 року з’явилася збірка поезій “Шляхи”, 1932 року – збірка “Цехи”. Схвальних відгуків критики на поетичні твори В. Барки не було. Його називали “класовим ворогом у поезії”. Під час Великої Вітчизняної війни – в народному ополченні й регулярній червоноармійській частині на Кавказі. Потрапив у полон. Далі – важкі роботи в Німеччині. Згодом перебрався до США. Займається літературною працею. Василь Барка – автор книг “Трояндовий роман” (1957), “Псалом голубиного поля” (1958), “Рай” (1958), перекладач п’єси Шекспіра “Король Лір” українською мовою.

Про страшні муки і переживання українського народу в 1932-1933 роках написано небагато, оскільки в Україні про голодомор 1933 року згадувати було заборонено. Роман “Жовтий князь” – це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України. Трагічна доля родини Катранників – Мирона, Дарії та їхніх дітей Миколи, Андрійка і Оленки – уособлює шлях на Голгофу голодної смерті мільйонів українців. Автор створив у своєму романі символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою руйнацію і спустошення, сіє муку і смерть.

ImageСам В. Барка зазначав, що його роман “Жовтий князь” є найбільшим свідченням перед людьми України і Богом. Про те, як творився роман, Василь Барка писав: “Для сюжету в романі “Жовтий князь” основа складається з постійно збираних подробиць протягом четвертини віку: від часу лихоліття і до початку оформлення тексту – в 1958 році. Головна частина у творі також зложилась із власних вражень: голод витерплювався важко, в повному виснаженні, з дюжиною відкритих при напрямках кровоносних судин ранок; … Трудно було ходити і треба було часом обпиратися об стіни чи паркани. Здавалось: ось кінець – але з милостивої волі Божої пощасливилось вижити, можливо, для свідчення: що сталось”. (Барка Василь. Від автора // Василь Барка. Жовтий князь. – К., 1991. – С. 25.).

Автор у романі намагається дати відповідь на вічне питання: для чого людина приходить у цей світ? Щоб відповісти, Барка змальовує досить численний ряд різноманітних образів, які все ж умовно можна розділити на дві категорії: люди-варвари або ж сліпі виконавці, слуги диявола (Жовтого князя), що “виповз з багна в образі компартії”; люди-жертви, які за своїми духовними якостями наближені до Ісуса Христа.

Найяскравішим представником людей-варварів є партієць Отроходін, який сліпо виконує партійну волю, що недвозначно була виголошена Молотовим і Кагановичем: “Забрати хліб увесь. До зернини”.

ImageІз великим болем і співчуттям В. Барка розкриває характери селян-гречкосіїв, більшість із яких не розуміють, хто є справжнім винуватцем їхніх страждань, і тому вірять у прихід антихриста.

Страшне лихо спіткало Україну. Автор постійно запитує себе: “Чому?”. І одне з пояснень знаходить у Біблії: український народ має спокутувати свій гріх, який полягає у відступництві від віри, нешанобливому ставленні до Бога, руйнуванні храмів, закритті їх, масовому гонінні віруючих.

Однак письменник не втратив віри в людину. Церковна чаша уособлює в романі світло, незнищенність душі людської, вічність життя, а отже, й України, яка відродиться, незважаючи ні на що.

Василь Барка хотів показати страшні картини штучного голодомору в Україні 1932-1933 рр., але понад усе хотів розповісти світові болючу правду про тоталітарну систему, яка нищила все світле й гуманне на своєму кривавому шляху до комунізму, “пожирала своїх дітей”, бо сама була “жовтим князем”.

Роман В. Барки “Жовтий князь” повертає нам історичну пам’ять про голодомор 1932-1933 років – одну з найтрагічніших тем нашої національної історії.

Його літературна спадщина, крім рукописів, які з великим трудом вдалось зберегти і примістити в УВАН в Нью-Йорку, це понад 20 книг поезій, романів, повістей, есеїв, перекладів, літературної критики. В місті Рівному, у видавництві «Діва» в 1998 році появилась книга «Портрет», автором якої є письменник Микола Вірний-Француженко. Це велика, солідна праця, в якій подано біографію Василя Барки, перелік його творів та їх оцінку літературознавцями.

Творчості Василя Барки притаманна глибока християнська релігійність, часті посилання на Біблію, для видання якої він присвятив багато праці. Йому завдячуємо мовну редакцію, літературне опрацювання «Об’явлення» («Апокаліпси») на підставі давньо-грецьких джерел. Це найповніше ілюстроване видання, що появилось в 1963 році в Римі. В поезії Василя Барки часто знаходимо біблійні мотиви, які у високомистецькій формі віддзеркалюють події з історії українського народу, зокрема його трагедію під час Великого голоду. Ось лише два рядки:

Моляться соняшники: Грім на хмарі Біблію читає… тополя пошепки: страшний який твій плач, Ісає! Моляться соняшники. Голод; мати немовля вбиває… тополя закричала: он який мій рай, Ісає!

За романом «Жовтий князь» (вийшов також французькою) О.Янчук створив фільм «Голод-33».

Автор книги «Портрет» стверджує, що «в Україні видають повільною чергою твори одного із найбільших українських поетів модерністів XX століття – Василя Барки».

Поезія Василя Барки – це віддзеркалення його глибокої християнської релігійности і етики, це мова його серця. Тому й основні прикмети його характеру – це незвичайна доброта і скромність, гуманність і побожність, толерантність і пошанування думки другої людини, беззастережне визнання вчення Біблії.

Поезія Василя Барки, з погляду звичайного читача – це мережаний килим, часто незбагненного взору, це гаптовані рушники, ткані різнокольоровими нитками-словами. Озвучення, музичне оформлення, мелодійність і чистота вислову, композиція новотворів, як наслідок творчого процесу, власна інтерпретація мови народу – це складові компоненти поезії Барки. В післямові до збірки поезій „Білий світ” мовиться: «Поезія Барки — це суцільний переклад дійсности на мову серця». І далі: «В поезію Барки треба вчитатися і головне – вчутися, і тоді ми побачимо світ його очима, і станемо від цього напевно душевно багатші, змістовніші, глибші, світліші». Бути в товаристві В. Барки – це була велика приємність. Його всесторонні знання всього, чим багате людство, не мали меж. А тому кожна розмова з ним ушляхетнювала людину.

Василь Барка останні три роки хворів, розбитий паралічем, немічний, втративши сили з надмірної праці. Самітній, в старечому домі, серед чужого оточення помер, як нуждар і каліка. Він любив оселю «Верховина», власність Українського Братського Союзу, де серед гірської природи прожив 32 роки, де написав більшість своїх творів.

Відомі твори

  • «Шляхи» 1930, збірка віршів.
  • «Цехи» 1932, збірка віршів.
  • «Рай», роман, виданий в Америці в 1951.
  • «Океан», роман.
  • «Жовтий князь», повість, вийшла друком в Америці, в 1963.
  • «Король Лір», переклад з англійської.
  • «Апокаліпсис», переклад для українського видання Біблії.