Кафедра української мови та літератури

Simple God

Я один, я абсолютно один на вашій переповненій планеті,
Я не той хлопець, я не з тих людей, що живуть у видуманих вами казках.
Я абсолютно один у мене свій Бог, але я лише перед собою відповідаю.
Я, і лише один я, бачу світ в найсумніших, але справжніх фарбах.

Ви – люди, і ви нескінченно брешете, прикидаєтеся, виправдовуючи свої вчинки.
Ви не можете тверезо поглянути на себе і спокійно себе засудити.
Ви – особи, яким те діло, що легше лити воду.
Ви – люди, які уміють існувати, кажучи, що уміють жити.

Ми – громадяни цієї прекрасної, беззоряної планети.
Ми – люди, тварини, ми – істоти, ми – душа.
Ми – це я, ми – це ви, але разом нас немає,
Я не умію, як ви, без роздумів дихати.

Бути вірним собі…

Бути вірним собі…
А що це означає?
Підкоритися долі,
Чи мислити по іншому?
Вірити в свій шлях,
Прагнути чогось небесного,
Чи у прірву зробити крок,
Проклинаючи світанок?
Бути вірним собі…
Значить,принципи пам’ятати,
Не вірити в долю,
Та не бути занадто гордим.
Не ламатися, а жити
Так, як серце підкаже,
Безпринциповим не бути -
Бог за це накаже.
І не можна зраджувати,
І не можна продаватися,
Не можна відступати,
І ворогу піддаватися.
Треба бути лиш собою,
Незважаючи на вітри,
І боротися з долею
За перемогу добра…
І зовсім не обов’язково виходити з бою переможцем,
Бути вірним собі – значить не відступати…

Гламур…

На галасливих вулицях столиці
Загорілася вечірня реклама,
Додавши непримітним особам
Трохи гламурності і шарму…
Кудись мчалися “Мерседеси”
Поблизу схожі на танки,
В них золотоволосі принцеси
Палили цигарки “Данхилл”…
З мрією про чашку еспресо
Я йшов з універу… Втома…
Немає у мене цікавості
До брехливої гри неону…
Мимо скрегочуть шини,
Вона - в міні від “Кардена”
Зупинилися біля вітрини,
Помилуватися манекеном…
А я - простий студент,
Ще й сесію складаю,
З посмішкою гірко-іронічною
Додому спішу, до еспресо…
Відзначаю, пані, стрункість ваших ніжок
І всі достоїнства фігури…
Як іноді приємно все ж таки
Бути вище всякого гламуру!!

…

******
Я не хочу слухати пiсень,
Я не хочу дихати повiтрям,
Бо без тебе день менi не день,
А блакитне небо не блакитне.

Ти прийдеш до мене увi снi,
Приголубиш до свойого тiла.
Я прокинусь рано у росi,
А пiд серцем квiтка жовто-бiла.

Цiй ромашцi, що росте в травi,
Як менi бракує щастя-долi.
I вона сидить собi в землi,
Грiючись у сонячнiй любовi.

Ти прийди до мене, розповiм,
Як без тебе тут менi жилося.
Рiдним стане мiй для тебе дiм,
Наче полю золоте колосся.

…далі »

Времена года
Когда рассвет нарушит тишину
Над озером стоящую ночами,
И ветер южный принесет весну
В сердца людей, мы улыбнемся с вами.

Улыбка пусть летит до облаков
И радость пусть парит над небесами
Я верю, что гармония миров
Придет на землю с солнышка лучами.

Когда их отблеск в озере лесном
Увидит странник – вспомнит он о лете
И, сделав запись в дневнике своем,
Он громко вскрикнет: «Новый день, о, где ты?!»

Да, лето нам подарит ароматы
Травы в степи и луговых цветов
Их долго- долго будешь вспоминать ты
В цветном оазисе своих спокойных снов.

Ну а потом зайдет к нам в гости осень
Плеснет немного золота в песок
В печальном небе ты услышишь песни,
Что донесет к нам хриплый чайки голосок.

И ты погрузишься в тот мир печали
Что осень в нем живет уж много лет
Ты у нее спроси: тоска нужна ли
Ей и зачем? – Молчит она в ответ.

Ну а потом листва закружит в танце
На травы желтоватые ложась
Запрячет осень в серых тучах солнце
В глубокий сон все погрузить стремясь

И вскоре белый снег наш мир покроет
И холод воцарит в стране теней
И бледный призрак радости не скроет
От грусти в душах множества людей.

Но вьюга и метель приносят очищенье
Души, и разума, и сердца, и себя…
В глубокий сон погрузится сознанье
Чтоб вновь проснуться для творения добра.

Природа – удивительная сила
Задание людей – ее хранить.
В ответ она нам улыбнется мило
И мы в гармонии сумеем вместе жить!

* * *

Ти приходив до мене щоночі,
Ти залишив мене без сну,
А до руху завжди охочий
Ти покинув мене одну…

…далі »

“Листочок клена закружляв…”

Листочок клена закружляв,
Летівши він зітхнув легенько.
Ти осінь довго так чекав
І ось вона прийшла тихенько.

Надворі золото й краса
Й на листі крапельки туману,
А під ногами шепче нам трава,
Ще до зими вона зів’яне.

Вся осінь, вся вона краса,
Неповторима пора року.
Блищить на сонці крона золота
І уповільнюєш ти кроки.
Шиліна Тетяна (6105/9, ІІ курс)

“Не дивись на мене ласо…”

Не дивись на мене ласо.
Не губи даремно слів,
Я не буду посміхатись
Як би ти того хотів.

…далі »

Рябченко Ольга
студентка 1 курсу
факультету міжнародної економіки та менеджменту, гр. №20

Місто

Це недобудоване тіло будинку,
Що стало палітрою снів, почуттів і думок,
І це недописане слово,

…далі »